Субота, 21.10.2017, 02:36

Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS
Бериславська районна центральна бібліотека
Меню сайту

Категорії розділу
Заходи [202]
Нові надходження [0]
Конкурси [32]
Проекти [5]
Семінари [7]
Акції [19]
Різне [49]

Керуючі органи

Корисне
  • Перелік відкритих електронних ресурсів України

  • Портал державних послуг

  • Кабінет електронних сервісів


  • Знаменні дати
    Праздники Украины

    СМС бескоштовно

    Наше опитування
    Оцените мой сайт
    Всего ответов: 148

    Наші гості

    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    ОТРАДОКАМ’ЯНКА


    Коли почуєш назву села, відразу згадуєш слова російської народної пісні «Живет моя отрада в высоком терему». Поселення відоме з 26 травня 1782 року. У той день полковник ДІ.Куликовський привіз сюди людей із Тамбовської губернії. У 1795 році тут проживало вже 94 чол. Безмежні простори степу царський уряд заселяв росіянами. Це були кріпаки, яких цілими селами перевозили на нові місця. Поселялися тут відставні солдати й просто втікачі, котрі шукали кращої долі. Український степ став відрадою в їхньому житті. Ось так і появилося Отрадне на Кам’янці. Зараз село ще називають Чайки. Слово «отрада» означає «моя любов, надія і радість». Села з такою назвою в Україні зустрічаються часто. Вони є на Херсонщині, Миколаївщині, Одещині, а також Слобожанщині. Друга назва села - Кам’янка утворилася від ойконіма однойменної річки, що відображає особливості місцевості. Поряд у давнину протікала ще одна річка, яку звали Городською долиною.
    Жителі повідомляють, що за річкою Кам’янкою починався Дикий степ. Людська пам'ять зберегла інформацію про ті часи, коли на річці Козак стояли половецькі вежі. Половці вперше підійшли до кордонів руських князів у 1055 році. Поряд із половцями поселялися втікачі - смерди, бідні воїни, що гуртувалися в боєздатні загони. Вони зберігали свою незалежність і від князів, і від половців. Це були бродники - провісники козацтва. Недалеко від села розкинулися два хутори- Писарева та Соколинин. Вони отримали назви від прізвищ своїх господарів.
    У селі зафіксовано такі топоніми.
    Городська Долина. Назва пішла від давньослов’янського «город» - замок, фортеця. Праслов’янське «градь» - загорода. Це слово зустрічається в готській, хетській мовах, де означає «дім», «обгороджене місце». Індоєвропейське слово grnah має значення «тин, пліт, паркан».
    Ова - плато за річкою Кам’янкою. Турецькою ova - рівнина. Це слово є в словнику В.В. Радлова (1893, т.1), що теж пояснюється як рівнина.
    Кам’янка. Цілком слов’янська назва. На середньовічних картах ця річка мала назву Огуд. У половецькій мові «огуз» означає «текуча вода».
    Виспа. Утворене із праслов’янської gьsspъ, що означає «купа каміння». У сучасній географії «виспа» - це піщаний острів. Українське переспа означає дорогу по загаченій річці.
    Сковорода - плоский підводний камінь.
    Чайки. Сучасна назва пішла від птахів чайок, що гніздилися на п’ятьох озерах річки Кам’янки.
    Брід - місце на річці, по якому можна перейти з одного берега на другий. Слов’янське слово Ьгаdъ означало «перехід через річку», «обмілина».
    На території села є декілька курганів і курганних груп II тис. до н.е. На сьогоднішній день вони непогано збереглися.

    Дідик О.Б.,історик
     

     ОДРАДОКАМ'ЯНКА


    Кожне село гарячого Таврійського краю (та не лише Таврійського) має свою   принадну   особливість,   хвилюючу   і   прекрасну   неповторність,   свою несказану легенду, невиспівану пісню.
    Село Одрадокам'янка подібне до інших і разом з тим воно особливе мальовниче,загадкове з цікавими людськими долями.
    Одрадокам'янка (первинна назва Одрада Кам'янка) Бериславського району засноване 26 травня 1782 року. Належало полковнику Дмитру Матвійовичу Куликовському (близько 1740-1808), учаснику російсько-турецьких війн другої половини ХУ111 століття, власнику земель вздовж р. Дніпро та Джарилгацької затоки (нині - м.Каховка, с. Красне Скадовського району, с. Бехтери Голопристанського району).
    У   «Географічно-статистичному словнику» П.Семенова про село Кам'янка пишеться так:
    Кам'янка - старине запорізьке городище Херсонської губернії і повіту,на рукаві р. Дніпро, що називається Підпільною, або Козацькою,при впаданні до цього яру або річки Кам'янка, у мальовничому місці, у 12 верстах на південно-захід від Берислава. Городище було влаштовано запорожцями в 1740 р. як прикордонний пост,з торговим ринком,що носив назву «Кам'яного базару».
    Тут знаходився полковник зі своєю старшиною і командою запорозьких козаків і велася значна мінова торгівля з кримськими і ногайськими татарами.Запорожці називали це місце «Кам'янкою, де стара Січ була», тобто Січ 1710-1711 рр.
    Після закінчення російсько-турецької війни 1735-1739 років поміщики-кріпосники почали заселення П.М. Трубецький отримав у подарунок від Катерини 11 29 тисяч десятин землі біля зруйнованої фортеці Кизикермен. Він відправив на нові землі для їх освоєння кріпаків і загін козаків .
    Перших поселенців Кам'янки, князь Трубецький виміняв на цуценят у поміщика-кріпосника сім сімей. Це - Богуни, Костенки, Мірошниченки, Матяші, Симоненки, Карпенки та Логвенки. За розпорядженням князя від щедрот його виділено їм для власного обжиття по чверті десятини землі, через це першопоселенців прозвали «четвертаками».
    Родом вони були з Мерефи Харківської губернії. Це - земляки звитяжного запорізького кошового Івана Сірка.
    За відомостями 1859 року в поміщицькому селі Одраді Кам'янці Херсонського повіту Херсонської губернії налічувався 41 двір з 297 мешканцями - 158 жінок та 139 чоловіків. За даними перепису 1887 р. значилось 86 дворів, у т.ч. 82 - селянських, 1 єврейський, 3 - міщан (православних), проживало 572 чол. Основне заняття населення - землеробство і рибальство. У селян нараховувалось 242 коня, 20 робочих волів, 250 іншої худоби, 152 свині; діяли і громадська та одна торгова установа, 3 промислових підприємства.
    З 1884 року князь Петро Миколайович Трубецький організував мукомольне виробництво з річною переробкою 24 тис. пудів зерна, окрім цього існувало Одрадокам'янське сільське товариство, за яким числилось майже 202 десятини землі.
    Кількість мешканців постійно зростала. Так, за даними перепису 1916 року налічувалось 140 дворів та 858 жителів; в 1921 році - 1127 чоловік, у яких було 647 коней, 430 одиниць великої рогатої худоби, 104 вівці,245 свиней, 960 курей. Вирощували пшеницю,ячмінь, картоплю, просо, рапс.
    Коли в 1905 році на броненосці «Потьомкін» спалахнуло повстання були і кам'янчани. Це матроси Вовченко Михайло Іванович, Журавльов Дмитро Мефодійович, Шпильовий Іван Гаврилович і козачанин Шепелев Михайло Денисович. Повстання відбулося недалеко від острова Тендра, всього у сотні кілометрів від Одрадокам'янки. Моряків з «Потьомкіна» було розкидано по каторжних тюрмах, декого таємно страчено. Не минули кари і кам'янчани. Вони відсиділи за ґратами різні строки. Один з них - Іван Гаврилович Шпильовий -відсидів десять років.
    Багато   бачило   село   Одрадокам'янка:   німців-окупантів   у   1918   році, денікінців, врангелівців, махновців, петлюрівців, григор'їців.
    Було сформовано загін червоної кінноти, який очолив Видриган Захар Петрович уродженець селища Козацьке. Він брав участь у боях проти білої армії на Каховському плацдармі, а потім у штурмі Перекопу.
    По закінченню громадянської війни стан одрадокам'янських селян був вкрай важким. Господарства залишились без робочої худоби та інвентарю, в селі практично не було посівного матеріалу.
    5     березня     1921     року    засноване     Одрадокам'янське    трудове
    сільськогосподарське товариство. 8 жителів ввійшло до складу Комітету незаможних селян. Організаторами були Кириченко Пилип Іванович та Мірошніченко Василь Єгорович.
    Неврожай 1921 року, непосильні податки привели до голоду в селі. У доповіді Козацького волосного ревкому зазначено,що в лютому 1922 р. по волості зареєстровано 4100 голодуючих, з них мешканців Одрадокам'янки - 120 чоловік. За станом на 8 травня 1922 р. від голоду захворіло 750 чол., тваринництво та птахівництво знаходилось в жахливому стані,»...корови мають одні скелети». Єдиною допомогою непрацездатному населенню було обладнання загальних котлів у 7 населених пунктах волості, в яких щоденно варили по 1\8фунта «подболточной муки на едока». Припинила роботу школа, спалахнула епідемія тифу, яку вдалося локалізувати лише наприкінці літа.
    На фоні голодування селян і занепаду господарств обов'язковим залишився «продналог». Для його виконання в січні 1922 р. в Одрадокам'янці створено сільський ревком. У протоколах районної надзвичайної п'ятірки за січень-лютий 1922 р. вказано,що Одрадокам'янка «...представляет собой контрреволюционний лагерь злостньїх неплательщиков продналога, жители препятствуют восстановлению там твердой советской власти...». Було прийнято рішення про створення озброєного загону для проведення 4-5 конфіскацій у неплатників та затримання в якості заручників 10 мешканців для подальшого»
    приборкання» села. У разі опору населення дозволялось «применять репрессивньїе мерьі вплоть до расстрела». Вже 14 січня 1922 р. в Одрадокам'янці було черговий раз конфісковано 110 пудів зерна і муки.
    У 1925 році отримали землю у вічне користування. На той час у Одрадокам'янці було: дворів - 222, населення - 1325 чоловік , орної землі - 5000 гектарів.
    7    лютого 1929 року в селі було створено Товариство по спільній обробці землі (ТСОЗ). Організатором і першим головою його став Масюткін Никифор Іванович, першими колгоспниками були Костенко Микита Євменович, Спичак Никифор Степанович. На перших зборах хлібороби дали назву своєму господарству «Нове життя».
    До колгоспу приєднувались нові господарства. У кінці 1929 року їх набралось 171, з клином землі - 2752 гек5тари. Потім колективне господарство назвали «Колгосп - імені 12 річчя Жовтня» . Головою колгоспу був Спичак Никифор Степанович.
    8    цей час колгосп мав: тяглової сили (коней) - 137, корів -41, овець - 29, свиней- 147.
    Були свої дослідники. Мірошніченко Сергій Филимонович спершу був обліковцем, потім його обрали бригадиром. Працював ретельно. Вечорами, а то й ночами, заглядав до газет та книжок. Учився. І став агрономом у колгоспі. Завів на полях дослідницькі ділянки пшениці, жита, вівса, картоплі, ячменю, соняху. Робив, як радила наука, разом з тим використовував дідівські секрети. Почали збирати врожай - самі здивувалися. На дослідницьких ділянках він вийшов набагато більший, ніж на звичайних. Успіхи колгоспу помітили в Херсоні і в Москві. Було запропоновано відібрати експонати для ВДНГ (1936 р.). Виставлене на ВДНГ збіжжя колгоспу з Одрадокам'янки викликало увагу спеціалістів. Про Мірошніченка Сергія почали писати газети. А потім преміювали його дослідницькою лабораторією.
    Та не довго радувався успіхам колгоспний агроном на Вітчизну напав фашист. 21 серпня 1941 р. с. Одрадокам'янка було окуповано фашистськими загарбниками.
    Правління колгоспу імені 12-річчя Жовтня і всі його трудівники почали готуватися до евакуації, щоб врятувати господарство від головорізів. Багато кам'янчан були негайно призвані до Армії і пішли на фронт. Ті,що залишились збирати хліб з ланів, готувались до походу на схід - з худобою.
    У колгоспі імені 12-річчя Жовтня влітку 1941 року було: корів - 84, телят - 200, овець - 2000,коней - 120.
    Для відправки худоби на схід було утворено спеціальну бригаду, яку очолив Бровченко Фалимон Леонтійович,зоотехнік Шаповалов Петро Микола¬йович, коняр Матяш Федір Васильович,чередники Кривоус Мирон Іванович, Ненько Андрій Гаврилович, Костенко Антон Аврамович, Штода Іван Петрович,Мирошниченко Петро Фалимонович, Богун Олександр Олександрович та Матяш Микола Петрович. Доярками добровільно пішли Мирошніченко Таїса, Бровченко Олександра, Смирнова Наталя, Дудкіна Діна.
    11 березня 1944 року село Одрадокам'янка була звільнена від окупантів військами Червоної армії.
    У складних умовах розрухи перебував колгосп ім..12-річчя Жовтня. Весняною сівбою 1944 р. було охоплено лише невелику площу під зернові, олійні культури, картоплю, баштан. Посівний матеріал був незадовільної якості, посадка проводилась вр0443ну, під сапу і лопату. Врожай ярових культур був низький, внаслідок чого плани держзамовлення було переглянуто та зменшено на 25-50 відсотків. Наприкінці 1944 р. у колгоспі налічувалось 50 голів великої рогатої худоби, 20 овець, 20 свиней,250шт. птиці. Влітку 1945 р. господарство вже мало 34 коня.
    25 березня 1944 р. відновила роботу Одрадокам'янська сільська рада. Розпочались заняття у початковій школі, в квітні її відвідувало 46 учнів. Відновив роботу медичний пункт. У травні 1944 р. жителів села охопило масове захворювання черевним і висипним тифом. Терміново ремонтувались колодязі, дороги. Влітку відкрились дитячі ясла. В 1945 р. Одрадокам'янську школу відвідували 160-185 учнів, діяв сільський клуб, фельдшерсько-акушерський пункт. У 1946 р. було відкрито колгоспний пологовий будинок, відновлено роботу кооперативного магазину, на весняній посівній працювало 5 тракторів, 30 волів, 40 коней. У господарстві був великий виноградник, кількість кущів перевищувала 44 тисячі, переважна більшість - європейських сортів.
    Неврожай 1946 р. став черговим випробуванням для одрадокам'янчан. На 1 трудодень колгоспник отримав від 60 до 80 грамів зерна. З настанням морозів різко збільшилась кількість виснажених людей. За повідомленням начальника Бериславського райвідділу міліції лише за період з 10 по 20 лютого 1947 р. у колгоспі ім.. 12-річчя Жовтня Одрадокам'янської сільської ради померло від голоду 4 людини, попухло від недоїдання та було направлено до лікарні 24 чол.. У відповідній записці від 11 березня 1947 року секретар Бериславського райкому КП(б)У інформував,що по Одрадокам'янській сільській раді на дистрофію захворіло 169 чол., з них у колгоспі ім.. 12-річчя Жовтня - 147 селяндцо становило 30% працездатного населення, 6 чол. померло від голоду.
    Поступово, з 1948 р. налагоджувалась робота колгоспу, зміцнювались особисті господарства. Побудували закритий тік, місток через річку, здійснювали посадку дерев та лісосмуг, у відновлений клуб придбали радіоприймач.
    У 1953 р. в с. Одрадокам'янка проживало 1060 чол., у семирічній школі навчалось 182 учня, пересувна бібліотека обслуговувала 290 читачів. У господарстві налічувалось 180 корів, 1841 вівці, 425 свиней, 201 кінь, 30 вуликів.
    У серпні 1954 р. Одрадокам'янська сільська рада ввійшла до складу Козацької сільської ради, пізніше — Львівської, а в 1965 р. - знову Козацької.
    У 1963 році на базі четвертого відділку радгоспу «Львівський» в селі Одрадокам'янка було утворено новий окремий радгосп «Кам'янський». Директором радгоспу було призначено Костенка Миколу Дмитровича.
    В 1966 році Микола Дмитрович Костенко нагороджений орденом «Знак почета», в 1971 році Орденом Трудового Червоного Прапора, в 1983 році медаллю ВДНГ, в 1986 році нагороджений орденом Леніна.
    Починали з капітального будівництва - житла, адміністративно-господарських споруд, соціально-культурних закладів. Одночасно розширювали площі садів та виноградників. Паралельно вели тваринництво, овочіводство і звичайно не забули про польові та кормові культури.
    В основному б4уло збудовано 600 будинків для переселенців, 6 магазинів, № школи, в тому числі десятирічку, механічну майстерню на 300 умовних ремонтів, 2 дитсадки на 300 місць, 2 Будинки культури в селі Одрадокам'янка та селі Миколаївка на 400 місць, музичну школу, вино сховище на 240 т тисяч декалітрів, холодильник на 600 тонн плодів, склад хімікатів, типовий розчинний вузол, кормоцех, аптеку, трудовий табір, чотириповерховий будинок. Вулиці асфальтовані, розпочато газифікацію села.
    На даний час площа Одрадокам'янської сільської ради становить 265,2 га. До складу сільської ради входить два села: село Одрадокам'янка та село Миколаївка. Відстань між селами 3 км. Мешканців, що проживають на території ради всього - 3015: с. Одрадокам'янка - 2212 чол. , с. Миколаївка - 803. З них працездатного населення - 1584; пенсіонерів - 827, дітей дошкільного віку - 312, шкільного віку - 292.

    Матеріал:
    Херсонская губерния. Список населенньїх мест по сведениям 1859 года - С.¬Петербург, 1868.-С.20
    Список населенньїх мест Херсонской губернии и статистические данньїе о каждом поселений. - Херсон, 1896.-С.416.
    Материальї для оценки земель Херсонской губернии. Т.6. Херсонский уезд -Херсон, 1890-с. 154,155.
    Фабрично-заводская и ремесленная промьішленность Херсонской губернии в 1898 голу. - Одесса, 1899.-е. 118.
    Список землевладений Херсонского уезда по волостям на 1909 го. -Херсон,1909-с.53,54.
    Список залюднених місць Херсонської округи на 1 січня 1928 року. -Херсон, 1937.
    З.С.Орлова, І.Д.Ратнер 3 історії заселення Херсонщини. - Херсон, 1993. - с.74
    Ю.І.Сагайдак, В.С.Вороніна «Село над віками» - Сімферополь «Таврія»,1992 р.-с.71,74.

    Матеріал підготувала завідуюча
    Одрадокам'янською сільською бібліотекою         Артеменко І.М.



     

    Вхід на сайт

    Пошук

    Обери мову сайту

    Календар
    «  Жовтень 2017  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031

    Годинник

    Калькулятор

    Різне
  • Поиск в Yandex

  • Поиск в Google

  • Поиск в Yahoo

  • Поиск в Rambler

  • Проверка файла на вирусы


  • Читаємо разом
  • Безкоштовні підручники

  • 20 книг, які батьки повинні прочитати дітям

  • 20 книг, що змінюють життя

  • 100 книг, які варто прочитати

  • 100 книг, які варто прочитати


  • Розваги
  • 15 унікальних сайтів

  • 10 сайтів для пошуку музики

  • 20 сайтів для відпочинку

  • 100 кращих пісень України

  • Український патриотично – музичний портал

  • Українські мультики онлайн


  • Друзі сайту
  • Create a Free Website
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store


  • Copyright MyCorp © 2017Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz