Неділя, 30.04.2017, 02:25

Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS
Бериславська районна центральна бібліотека
Меню сайту

Категорії розділу
Заходи [193]
Нові надходження [0]
Конкурси [31]
Проекти [5]
Семінари [6]
Акції [17]
Різне [45]

Керуючі органи

Корисне
  • Перелік відкритих електронних ресурсів України

  • Портал державних послуг

  • Кабінет електронних сервісів


  • Знаменні дати
    Праздники Украины

    СМС бескоштовно

    Наше опитування
    Оцените мой сайт
    Всего ответов: 145

    Наші гості

    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    ОЛЬГІВКА (ДЯДЬКІВКА)


    Ольгівка - одне з найкрасивіших і найохайніших сіл Бериславщини. Відоме з 1795 року (тоді село називалося Дядьківка) й належало поміщикові В.В. Енгельгардгу. Свою назву село могло дістати від антропоніма перших поселенців, типу прізвища Дядченко. За іншою версією - пан Енгельгардт привіз сюди своїх кріпаків із Черкащини Звенигородського повіту, яких кликав дядьками. Пізніше острів на Дніпрі також називався Дядьківським. Згодом ці землі були продані колезькому асесорові О.П.Писарєву. Він займався вирощуванням тонкорунних овець і свою економію назвав Кошарою. Із 1806 року починається залюднення села переселенцями з Київщини та Черкащини. Протягом першої половини XIX ст. у селі була побудована земська школа, казенна поштова станція, рибзавод, крамниця. Поселення, яке виникло неподалік від економії, було названо на честь старшої дочки поміщика Ольгівкою.
    У селі побутує легенда. Колись на території села жив великий пан. У нього росли красуні-дочки Ольга і Віра, а також син Лев. Тоді був жорстокий час. На наші землі щорічно нападали татари. Одного разу зненацька, коли тільки-но село прокинулося від сну, вороги оточили його з усіх сторін. Запалали хати, чулися крики, стогін і плач. Завойовники хапали в полон молодих дівчат і юнаків. Попали до рук татар і панські дочки. Батько із сином у пошуках полонянок об’їхали весь південь України, але їх не знайшли. Кажуть, що корабель, на якому пливли дівчата до гарему, розбився в Чорному морі. Батько та син загинули в Криму. Люди, пам’ятаючи сім’ю свого пана, назвали поселення Ольгівкою, Вірівкою і Львово. Та це давня легенда. А поміщик Писарєв насправді мав двох дочок, але сина в нього не було. Так в селі переплелися різні розповіді щодо його назви.
    У 1896 році в економії Писарєва існував лише один двір, де проживало 24 людей. Окремо була кінна казенна поштова станція, що стояла на Бургундській балці. Там мешкало 17 чоловік. У самій Ольгівці населення сягало до 250 чоловік.
    У 1920 році на базі економії Писарєвих було створено Ольгівське радянське господарство. Пізніше воно переросло у колгосп імені Шевченка.
    У селі зафіксовані топоніми.
    Ольгівка - назва пішла від ономастичної лексики, що міститься в імені Ольга. Скандинавське ім’я Гельга, Хільга, Ільга означає 46 «свята». Це ім’я носила знаменита Київська княгиня, дружина князя Ігоря. Сучасні українські мовознавці Степан та Сергій Наливайки трактують це ім’я з іранської мови. Іранське хіль, хель, індійське кула, кул та скіфське кол, кул означають « всі, рід, плем’я». Другий компонент імені Ольга споріднений із санскритським ga- «іти, вести». Повністю, на їхню думку,це ім’я означає «проводир, ватажок». У Білорусі є річка Ольха, що має відповідник в українській мові Олешшя та означає вільха, вільховий ліс.
    Кошара - загін для овець, скота, хлів. Болгарське кошара, кошар - «кибитка, палатка», також «загін для скота». В українській мові кошара - плетений хлів для овець, корзина з прутиків (кошик). Мовознавець Макс Фасмер пише, що це слов’янське запозичення через румунську мову із латині савегіа -«сироварня».
    Балка Адаг. Тюрською мовою - «нога». У географічній термінології - витік річки, низовина. В осетинській мові - «балка, сухе русло». Приблизно так турки називали Каховське море - Агагсіепігі (глибока балка). Цілком імовірно, що ця назва залишилася від половецького агау в значенні «гирло ріки», її «кінець», «низовина».
    Вікнина, вікно. Відкрита вода або джерело, звідки бере початок річка. Таких назв в Україні дуже багато, особливо на Поліссі й півдні України. В усіх слов’янських мовах - це джерело, глибоке місце у джерелі.
    Гребля - слов’янське слово у значенні «гать, запруда, дорога через річку або підвищена місцевість на будівництві нових доріг».
    Златне - хутір, що належав поміщикам Фальц-Фейнам. Це слово зустрічається в старослов’янській мові (злато) та праслов’янській (гоко) у значенні "золотий", "золотисто-жовтий). Індоєвропейське gholt також означає "жовтий". Хотір Златне дістав свою назву, очевидно, від кольору квітів золототисячника, що розкішними килимами поктивав велику ділянку землі. Народна назва - гусячі лапки. Кентавр Херон, який був поранений стрілою Геракла, за свідченням римського природознавця Плінія, лікувався зіллям саме з цих ківітів.
    На території сільської ради зафіксовано 7 курганів ПІ тис.до н.е. а також скіфські могильники. Кургани належали «народам моря» (гіксосам), які володіли Малою Азією і Єгиптом.
    Дідик О.Б., історик

     

                                   ОЛЬГІВКА
    Гніздо села на кручах прибережних,
    Накрило сонце золотим крилом,
    І лине в світ - широкий та бентежний - Рукав
    Дніпра, що зветься Козаком
                                      В. Мелещенко

    Село моє, на світі ти єдине... Так хочеться сказати нам про рідну Ольгівку, яка розташована в місцях, в давнину населеними скіфами, сарматами, кімерійцями. Цю місцевість облюбували вихідці з Київської та Сумської губерній, і у 1806 році заснували хутір, який назвали за прізвищами перших поселенців Дядьківкою. Пізніше він був перейменований в село Ольгівку, ця назва збереглась донині.
    Наше мальовниче село розкинулось на березі річки Козак (притока Дніпра). Широкі вулиці в обрамленні дерев та квітів, білесенькі, чепурнесенькі хати милують зір, наповнюють все єство гордістю. Посеред села стоїть рідна школа, немов білий корабель серед зеленого моря садків
    Навкруги розкинулись пишні плавні, а за плавнями котить свої води Дніпро -Славута.
    Ми щасливі і горді, що живемо в Ольгівці. Шануємо її жителів за їх невтомну працю, щирі, привітні серця, за добрі, корисні справи, бажання зробити наше село ще привабливішим.
    У рідному селі ми проводимо безтурботні дитячі роки, прикипіли до цієї землі усією душею своєю на все життя. Тільки тут ми можемо в повній мірі спілкуватися з природою, розуміти її, сприймати серцем, милуватися незайманою красою плавні. Ольгівка - наша маленька Батьківщина, і ми з гордістю називаємо себе ольгівчанками.
    Ольгівська земля багата історичними подіями. Гриміли над нею громи революції, громадянської війни. На фронтах Великої Вітчизняної війни захищали Батьківщину 72 місцевих жителі, з них 40 - удостоєні урядових нагород, 36 - загинуло смертю хоробрих. Наші односельці І.Г.Захаров, В.Т.Іванов, І.М.Дяченко були серед тих, хто освоював цілинні землі. За сумлінну працю у господарстві урядових нагород удостоєні прості трудівники О.А.Очаковський, Н.СДяченко, А.Д.Шевцов, В.Ф.Воробйов, В.Я.Акулова, колишній директор птахофабрики "Ольгівська" В.І.Авєрчєв.Гордістю Ольгівки є її молоде покоління, яке з гідністю примножує славні справи батьків та дідів. Всьому світові відомі наші Інна Осіпенко - Радомська, чемпіонка Олімпійських Ігор   з веслування на каное,  ( "Бібліотекар - репортер") Андрій Приведа - чемпіон Європи з академічного веслування. Михайло Гичка -студент Київського національного університету культури та мистецтва, маємо надію, що він примножить   співочу   слави   Ольгівки Бороздить води морів та океанів Володимир Тахтай - капітан далекого плавання. Серед наших знатних земляків Василь Мелещенко, член Спілки письменників України.
    На превеликий жаль, зараз село переживає не кращі часи: припинило виробничу діяльність базове господарство, а в зв'язку з цим багато людей залишились без робочих місць. Наші односельчани змушені залишати домівки в пошуках заробітків. Але ми віримо, що відродження рідної Ольгівки не за горами, що повернеться її колишня слава, ті часи, коли птахофабрика "Ольгівська" була відома далеко за межами області.
    Ми теж не стоятимемо осторонь, а будемо докладати всіх зусиль, знань, умінь, щоб квітло наше село, щоб дзвеніли дитячі голоси і сміх, щоб славилась ольгівська земля рясними врожаями, трудовими звитягами, гарними працьовитими людьми! Наше село, рідну землю ми зобов'язані любити всією душею й берегти всіма силами, бо вони - це те найкраще, наймиліше, що тільки має людина. Село, мов рідна ненька, і тішить, і голубить нас. Наше село - прекрасна перлина півдня, ми в ньому черпаємо натхнення, надію в прийдешньому дні. Воно наша радість і гордість. Де б ми не були, думками завжди будемо линути до своєї малої Батьківщини. Недарма ж бо сказав поет - земляк В.Мелещенко в одному зі своїх віршів:
    Немає краще краю степового,
    З високим небом, полем - рушником.
    Вертає нас до рідного порога"
    Рукав Дніпра, що зветься Козаком.

    Ірина КУРИЩІ, Вікторія ХОМ’ЯКОВА

     

    Вхід на сайт

    Пошук

    Обери мову сайту

    Календар
    «  Квітень 2017  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
         12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930

    Годинник

    Калькулятор

    Різне
  • Поиск в Yandex

  • Поиск в Google

  • Поиск в Yahoo

  • Поиск в Rambler

  • Проверка файла на вирусы


  • Читаємо разом
  • Безкоштовні підручники

  • 20 книг, які батьки повинні прочитати дітям

  • 20 книг, що змінюють життя

  • 100 книг, які варто прочитати

  • 100 книг, які варто прочитати


  • Розваги
  • 15 унікальних сайтів

  • 10 сайтів для пошуку музики

  • 20 сайтів для відпочинку

  • 100 кращих пісень України

  • Український патриотично – музичний портал

  • Українські мультики онлайн


  • Друзі сайту
  • Create a Free Website
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store


  • Copyright MyCorp © 2017Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz