Субота, 21.10.2017, 02:36

Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS
Бериславська районна центральна бібліотека
Меню сайту

Категорії розділу
Заходи [202]
Нові надходження [0]
Конкурси [32]
Проекти [5]
Семінари [7]
Акції [19]
Різне [49]

Керуючі органи

Корисне
  • Перелік відкритих електронних ресурсів України

  • Портал державних послуг

  • Кабінет електронних сервісів


  • Знаменні дати
    Праздники Украины

    СМС бескоштовно

    Наше опитування
    Оцените мой сайт
    Всего ответов: 148

    Наші гості

    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

       УРОЖАЙНЕ


     

    Село засноване наприкінці XIX ст. і складалося з окремих виселків. Під час столипінської реформи сюди переселилися люди з Чернігівської, Гомельської та Полтавської областей. Життя у степу тоді було надзвичайно важким. Переселенці об'єдналися у господарську громаду. Вручну викопали колодязі для зрошування присадибних ділянок. На сьогоднішній день їх залишилося три: Нещадима, Білого і Гречаного.
    У 1912 році люди з виселок утворили хутір, який назвали Об'єднаний. Однак, на окремих землях залишилися застінки, веретеї, отруби.
    Після встановлення радянської влади у. 1921 році на базі Об'єднаного хутора виникло колективне господарство імені М.І.Юркіна, одного із діячів КП(б)У. Доля його була незавидна: у часи сталінського терору був репресований. Але назва села Юркіно залишалася й після війни. У 1957 році під час реконструкції сільського господарства його приєднали до Раківської сільради й радгоспу "40-річчя Жовтня". І тільки у »1976 році село перейменували на Урожайне.
    Етимологія слова "урожайне" цілком слов'янська й походить від игосііаіь - родити, народжувати, приносити плоди, зерно. Польське госіга - рід, родити та українське "врожай", "урожай" означає кількість зібраних злаків, плодів, овочів, трав.
    "Не проси у Бога дощу, а проси урожаю", - говорять люди в Україні.
    Зараз у селі працює дитячий садок, школа, фельдшерський пункт. У степу біля Урожайного збереглися скіфські кургани IV-! ст. до н.е., а також курганна група з II тис. до н.е. Насипи її знищені .оранкою, яка продовжується з року в рік.
    У селі зафіксовані місцеві географічні назви й топоніми. Колодязі Нещадима, Білого, Гречаного дістали назву від антропонімів господарів, які ними володіли.
    Веретея - це незаймана ділянка землі, яка вимагає Посиленого обробітку.
    Виселок - невеличке поселення, яке складалося з двох-трьох дворів, розташованих на вільних землях неподалік від села. Застінок. Стіна вважалася у гомельських переселенців межею. Якщо за цією межею будувалися хати, то поселення називалося Застінок.
    Отруби - термін виник у часи столипінської реформи, коли селянам дозволяли покидати общину й будувати собі окремий хутір на вільних землях далеко від села. Могила - підвищення, гора в степу, пагорб, курган. Старослов'янське "могила", "гоміла", болгарське "могила", "насип", "курган", українське "могила" - пам'ятне місце у вигляді насипу над померлими. У Приазов'ї докембрійські височини (Кам'яна Могила біля Мелітополя) називають також могилами. Слово походить від індоєвропейського тадиіа, що дало назву у Карпатах горі Магура, тобто "гора", "вершина".
    Московський вітер - географічний термін назви північно-східного вітру, який приносить зимою сильні морози, а навесні -заморозки.
    Хлібне (урожайне ) поле знаходиться на північно-західній околиці села біля траси Берислав -В.Олександрівка. Слово "хліб" досить загадкове. Воно залишилося лише у слов'янських мовах, хоча колись існувало у нижньонімецькій (хлейб) та готській (гляйф). Як свідчить мовознавець А. П. Коваль, слов'янський звук [х] ніколи не відповідав германському [х]: в обох мовах для цього слова немає відповідного кореня. Слов'яни і германці запозичили слово "хліб" зі ще більш давньої мови. Можливо, у трипільців - вихідців із Малої Азії. Кисле тісто вони називали словами "халеппо", "хлеппо", "хлейпо". Мабуть тому біля села Трипілля на Київщині є населений пункт Халеп'є. А давні слов'яни свої вироби із прісного пшеничного тіста називали випічками, паляницями.
    Тин - сучасна огорожа із позуі, ліщини. За часів Київської Русі так називали укріплене місто. Це слово готського походження й означає "огорожа", "фортеця". Готи запозичили його у давніх кельтів, де tawn - "обгороджене місце".
    Народ у своїй пам'яті зберігає низку важливих географічних термінів, топонімів, які й зараз зустрічаються в повсякденному спілкуванні, але значення їх із часом забулося.

    О.ДІДИК, історик

    Історія села Урожайне

                                                            Люблю хатину рідну свою,
                                                             Село, де сонце вперше зустрічала
                                                             Бо все, що бачу навколо я,
                                                             То люба, рідна
                                                             Моя земля!

        Село Урожайне засноване в кінці ХІХ століття як хутір. Першими поселенцями були кріпосні селяни князя Трубецького (бувші запорожці, кріпаки із Могильовської, Тамбовської, Курської губерній).
        Селяни освоювали цілинні землі, займалися сільським господарством – зерновим (в першу чергу озима пшениця) та тваринництвом. В цей час проводилися ярмарки для реалізації продуктів сільського господарства. Однією з них був ярмарок в Каховці.
        Житла будувались головним чином із саману, глино – солом’яної маси, рідко із каменя. В основному це були землянки. Основним матеріалом покриття даху були солома і комиш, рідко – черепиця. Двори були відкритими, без огорожі.
        1930 рік став роком масової колективізації трудових селянських господарств. На основі цього і було створено зернорадгосп імені Юркіна, а наше село відділком №1 цього радгоспу. З цього часу розпочалася забудова сучасного села Урожайне.
        Село складалося з двох частин – одна частина «Зернорадгосп» розміщувалася за територією сучасного кладовища та земель села Степне. Люди займалися в основному зерновими культурами. Друга частина «Мясотрест» - на території сьогоднішньої вулиці «Надії» та земель села  - Шляхове.
        Вулиць всього було три: Перша – де землі села Степне, друга – де майстерня, і третя – сучасна вулиця Надії. Вулиці знаходилися одна від одної десь на 0,7 – 1 км.
        Землі відділка були великі, людей в селі небагато, а посівні площі чималі, тому на період сільськогосподарських компаній приїздили люди з Харкова, Миколаєва, Херсона.
        Поля обробляли 9 тракторів ЧТЗ і 2 трактори ХТЗ на яких трактористами були Кобельчук Микола та Тимофій, Малий Федір, Плахотнік Лаврін та Степан, Матвієнко Володимир, а на причепі працювали дівчата – Горбатова Ірина, Кобельчук Даша.
        В селі були коні, корови, свині, кури: Була своя пекарня, на якій пекарями були Підмогильний Петро і Сердюк Феня, пекарню топили соломою та кураєм.
         Як тільки утворився зернорадгосп, однією із головних цілей по освоєнню цілинних, степових земель було насадження полезахисних лісосмуг. Керував насадження лісосмуг лісомеліоратор (така спеціальність записана в трудовій книжці) Стемповський Дмитро, який на Вінниччині закінчив школу лісоводства. Новопосаджені лісопосадки оброблялись, охоронялись. В народі лісопосадки називали: кленова, дубова, маслинова, акаційова,абрикосова, сливова, шовковична, гльдичова.
        Роки репресій не обминули і таке маленьке село, як наше.
        Ось як пишеться в книзі «Реабілітовані історією. Херсонська область.» - Безуглий Федір Аврамович, народився в 1909 році, українець, освіта нижча. Працював і проживав в з/радгоспі імені Юркіна відділок №1. Заарештований 14.07.1938 року. Звинувачення: належність до контрреволюційних організацій. До суду не притягувався Постановами УНКВС по Миколаївській області від 02.12. 1938 та заступника облпрокурора від 05.03.1939 справу припинено, з-під варти звільнено.
        При перепису населення в 1941 році в селі було: дворів – 36, сімей – 57, населення – 190 чоловік.
        1941 рік. Війна.
        Одними з перших добровольців були Підбирезній Антон Семенович і Стуца Тарас Іванович. На війну проводжали всім селом. З нашого села воювати пішло 54 чоловіка, серед них 2 дівчат – Сірик Домочка і Васильченко Надя.
        На фронтах Великої Вітчизняної війни склали свої голови – 29 чоловік. Їх імена занесені в «Книгу пам’яті села Урожайне». Кожен рік, в день Перемоги село згадує і вшановує їх поіменно. В 1988 році побудований пам’ятник загиблим воїнам – односельчанам де і вшановується пам'ять загиблим Хвилиною мовчання та покладання квітів.
        В роки війни жителі села Урожайне зазнавали моральних і матеріальних втрат. На роботу в промисловості й сільському господарстві, по суті в нацистське рабство були відправлені Тоцька Оля, Шмагун Оля, Харченко Хриня, Кобельчук Шурко, Сірик Микола, Колісниченко Іван, Каляка Іван, Колісниченко Петро, Евко Василь і не повернулися.  
        1944 рік. Березень. Визволення Бериславщини від німецько – фашистських загарбників. При визволені нашого села було вбито червоноармійця командира. Односельчани, які його хоронили, прізвища не запам’ятали , лише пам’ятають, що він родом із Сибіру. Пройшов війну з першого дня. Був тяжко ранений під Сталінградом, вижив, а тут фашистська пуля його наздогнала.
        Після звільнення краю від фашизму люди поверталися додому щоб жити і працювати.
        Село розросталося, розбудовувалося 1950 рік – бавовно радгосп імені Юркіна. 1958 рік – за великі успіхи в соціалістичному змаганні і в честь 40 річчя радянської влади радгоспу імені Юркіна перейменовано в радгосп «40 – років Жовтня», а наше село, яке до цього часу називали Новосілка одержало назву «Урожайне». Назва говорить сама за себе.
        1976 рік – з метою більш раціонального використання земель радгоспу «40 років Жовтня» для збільшення виробництва і заготівель продуктів рослинництва і тваринництва, упорядкування земле використання та враховуючи перспективу розвитку виробничих відділків, введення в дію значних площ зрошувальних земель  розукрупнити радгосп «40 років Жовтня» на два господарства:
        1. радгосп «40 років Жовтня»
        2. радгосп «Урожайний – загальна земельна площа 5425 га (з наказу Міністра с/г України).
        З цих днів розпочалася нова історія села. Розпочали будуватися нові будинки, нові вулиці, які заасфальтували. Побудовано тваринницький комплекс, свиноферма, новий критий тік, зрошувальна система, авто гараж, майстерня, ангар. Побудовано нову школу, сільський будинок культури, дитячий садок, відділення зв’язку, 2 магазини, ФАП.
        В селі на 1988 рік налічувалося 200 дворів, проживало більше ніж 700 чоловік жителів, відвідували школу 168 учнів.
        Але життя різко змінилося. На сьогодні в селі дуже багато руїн. Немає комплексу і свиноферми, розібрали авто гараж і майстерню, пустують двори, виїжджають жителі шукаючи роботу, та краще місце проживання.
        Але, знову ж але, село і люди які залишились на кращі часи.
        На сьогодні в селі працює: Урожайненська сільська рада, яку очолює сільський голова Москаленко Марія Павлівна, Урожайненський навчально -  виховний комплекс директор Москаленко Анатолій Михайлович, сільський будинок культури директор Пастух Лілія Олександрівна, сільська бібліотека філія – зав. бібліотекою Абрамова Ірина Анатоліївна, відділок зв’язку – поштарка Мочарник Ольга Миколаївна, ФАП – фельдшер Неменко Жана Петрівна і медична сестра Вірник Галина Адамівна.
    Два приватні магазини, СЖКП – начальник Нечипорук Павло Миколайович.
    Освіта на Україні має багатовікову історію, тісно пов’язану з усією історією українського народу.
        В тридцятих роках ХХ століття організовано зернорадгосп імені Юркіна. З перших днів в радгоспі було дві 4-х класні школи і одна 7- річка, яка знаходилася на території сучасного села Урожайне. До неї ходили діти з окружних сіл, директором був Ігнатенко Іван Маркович.
    Школа була побудована з саману, під час Великої Вітчизняної війни була зруйнована.
        З перших днів визволення краю від фашизму школи розпочинали свою роботу і у нашому селі в одному з будинків розмістилася початкова школа. Директорами та вчителями були: Пащенко Оксана Данилівна, Швець Олесь Йосипович, Барановська Поліна Павлівна, Карамушка Феня Архипівна, а в 1981 році директором школи була Моісеєва Олена Францівна.
        В 1982 році в центрі села з’явилася нова будівля. І хто б не заїхав до нашого села,  неодмінно помітить і зверне увагу на двоповерхову будівлю, біля якої завжди гамірно і зелено. Це наша Урожайненська школа. Директором нової школи з самого початку на протязі тридцяти років працює Москаленко Анатолій Михайлович, старшою піонервожатою призначили Воробей – Пігаль Галину Яківну, вчителем математики Моісеєву Олену Францівну, вчителем фізики – Павлючик – Москаленко Марію Павлівну, вчителем географії, хімії і біології Скирденко Г.Г, вчителем української мови та літератури – Івасюка С.З, вчителями початкових класів – Глинянську Т.В, Ломазей А.А, вчителем іноземної мови - Івасюк С.П.
         Протягом трьох років в соціалістичному змаганні школа займала перше місце в районі, і нагороджувалася перехідним червоним прапором.
        Десятки учнів були переможцями і призерами районних предметних олімпіад, а Цимбал Оксана була переможницею обласної олімпіади з обслуговуючої праці.  Призерами обласних спортивних змагань ставали Віхтюк Валерій, Дембовський Валерій, Зінович Василь. Золотим медалістом був Кулібаба Дмитро, а срібними Кобельчук Ліля і Пиріжок Євгеній. Нині випускники школи працюють вчителями, медичними сестрами, економістами, юристами, інженерами, менеджерами, зварювальниками та іншими,а з тих учнів,  які обрали професію вчителя працюють у своїй рідній  школі і нині – Лантух – Вавілюк Т.В., Поповіченко – Вавілюк І. М., Барановська – Маркова О.В.
         Батьки та учні нашої школи вдячні нашим вчителям і обслуговуючому персоналу, які пропрацювали довгий час у нашій школі: Пігаль Г.Я. Пігалю Ю.В., Моісеєвій О.Ф. Москаленко М.П. Коломойцю О.І. Дівісенку Г.В. Дівісенку Ф.В. Лантух М.Д., Дівісенко В.В.,  Дембовській Т.А.,  Цимбал О.В., Колупайко М.Д.,  Чаплинській Л.І,  Неменко Ж.П., Кухаришиній О.Д.
        Рідне село, рідна школа, батьківська хата – це святі обереги. І ми, де б не були, обов’язково повертаємося сюди, щоб поклонитися колисці свого дитинства.
    В приміщенні  будинку культури знаходяться; сільська бібліотека філія та сільська рада.  

    Історія заснування сільської ради на території  села Урожайне   
        
    До складу Бериславської волості навесні 1922 року входили 17 сільрад. Бериславська, Об*єднаних хуторів (сучасне Урожайне), Т.Шевченко, Костомаровка, Красносельська та хутор Манжурець сільради (нариси з історії Бериславщини. В.3.с.51. Гейко)
    Красно – Кастомарівська – ТСОЗ «Червоний шлях»
                                 (облархів р-306  о-3  Е.Ф.І. с.42 с.13-14.)
    Новорайський с/сонет с 1934г.
    П.Горький,  Кошари,  Н-Костирка,  п. Степовий,  п. Краснянський, Конский Загон, Волкови хутор, к-з им. Хрущева (с. Милове), Раковка, Новосілка (об*єднаний хутор) Шевченка…
    Образовать новый с/совет на территории з/с им. Юркина, выделив его из Н – Райского с/совета с 4 населеними пунктами: Новосилка (отд.№1) Раковка, Шевченкове (отд.№2) отд. №3 Веровка, а со временем отдали в Таврийский с/с.

    1922 рік – Обєднаних хуторів с/рада
    1929 рік – Красно – Кастомаровська с/рада
    1934 рік – Н - Райська с/рада
    1954 рік 9.01. – Раківська с/рада
    2001 рік – Урожайненська с/рада
    Жителі села Урожайного, які нагороджені медаллю
     «За доблестный труд в годы Великой Отечественной войны 1941-1945г»

        Стрімко спливають роки. Час не стоїть на місці. 70 років тому, в 1941 році 22 червня розпочалася Велика Вітчизняна війна.
        З перших днів війни чоловіків мобілізували в діючу армію.
        Прийшовши на зміну чоловікам і братам їх жінки (дружини) сестри, батьки, підлітки успішно справлялися з збиранням врожаю, який визрів на полях Херсонщини.
        Жінки сідали за кермо трактора, комбайна, їм допомагали діти, а в багатьох жінок на руках залишалось 3, 4, 5, 6, дітей.
        Отож бо серед нагороджених медаллю «За доблестный труд в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 годов» багато жінок – героїнь.

    Васильченко Анна Філіповна – 6 дітей вдова чоловік загинув на війні
    Варава Параска Іванівна – 1 син вдова чоловік загинув на війні.

    Галушко Олена Олександрівна  - 4 дітей вдова  чоловік загинув на війні.
    Евко Марія Полікарпівна – 5 дітей вдова чоловік загинув на війні.
    Чуйко Степанида Іванівна  - 3 дітей вдова чоловік загинув на війні.
    Плахотник Пелагея Іванівна – 5 дітей
    Нещадим Надія Арсентіївна
    Непомняща Анна Олександрівна
    Пащенко Ксенія Данилівна
    Штуца Марія Микитівна
    Вороніна Катерина Олесіївна
    Вовк Василь Андронович
    Стеблов Кирило Арсентійович
    Стемповський Дмитро Якович – інвалід війни з 1940 року.

    Нащадки воїнів, що загинули на фронтах
    Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 р.р.

    Блажко Хома Юхимович – 1880 року народження, член підпільної організації «Центр», закатований гестапо в серпні 1941 року. Захоронений на кладовищі с.Урожайне.
        Онука – Кухаришина Ольга
        Правнучка – Абрамова Іра
        Пра-пра-внуки – Абрамова Анастасія
                                 Абрамов Віктор.

    Ващенко Тихон Гаврилович – 1902 р.н. Призваний в 1941 році, червоноармієць, стрілок. Пропав безвісти.
        Онука –  Поповіченко Таіса
           Правнуки –  Поповіченко Андрій
                               Вавілюк Ірина
                               Абрамова Ірина
           Пра –пра – внуки – Поповіченко Влад
                                               Вавілюк Катерина
                                               Абрамова Анастасія
                                               Абрамов Віктор

     Дідусь Михайло – загинув на полі бою.
        Дочка – Пархоменко Єва Михайлівна
        Онук – Дембовський Валерій
        Правнук– Дембовський Вадим.

    Данилко Дмитро Федорович – призваний 1941р., загинув, нагороджений медаллю «За відвагу».
        Онуки – Данилко Олександир
                       Литвинова Наталія
        Правнуки – Данилко Наталія
                         Литвинов Антон
                         Литвинова Аліна.

    Прохоров Микола Миколайович – призваний в 1941 році, загинув на полі бою.
        Син – Прохоров Григорій Миколайович
        Онук – Прохоров Володимир
        Правнуки – Прохоров Антон
                                Прохоров Сергій.

    Паучок Андрій Степанович – загинув 01.08.1944 року, захоронений містечко Нисько – Рудницьке, Краківська облость, Польща.
        Онука – Булеза Тетяна
        Правнучка – Булеза Кристина.

    Попльонкін Семен – призваний в 1943 році, загинув в 1944 році.
        Онука – Кримцева Валентина
        Правнуки – Кримцев Віталя
                          Кримцева Світлана.

    Тищенко Олексій Йосипович – 1920 року народження призваний в 1941 році, пропав безвісти в 1941 році.
        Дочка – Федас Любов Олексіївна
        Онука – Кривошей Наталія
        Правнук – Ясковець Юрій

     Худченко Кузьма – призваний на війну в 1941 році, загинув 1944 році.
        Дочка – Шаповал Катерина Кузьмівна
        Онук – Шаповал В’ячеслав.

     

    Матеріал наданий бібліотекарем. ( Матеріал викладений мовою джерела)



     

    Краєзнавчі матеріали

    Твоя, Кобзарю, слава не вмре, не поляже

    Ювілей Урожайненської школи

     

    Вхід на сайт

    Пошук

    Обери мову сайту

    Календар
    «  Жовтень 2017  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031

    Годинник

    Калькулятор

    Різне
  • Поиск в Yandex

  • Поиск в Google

  • Поиск в Yahoo

  • Поиск в Rambler

  • Проверка файла на вирусы


  • Читаємо разом
  • Безкоштовні підручники

  • 20 книг, які батьки повинні прочитати дітям

  • 20 книг, що змінюють життя

  • 100 книг, які варто прочитати

  • 100 книг, які варто прочитати


  • Розваги
  • 15 унікальних сайтів

  • 10 сайтів для пошуку музики

  • 20 сайтів для відпочинку

  • 100 кращих пісень України

  • Український патриотично – музичний портал

  • Українські мультики онлайн


  • Друзі сайту
  • Create a Free Website
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store


  • Copyright MyCorp © 2017Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz