Неділя, 17.12.2017, 16:52

Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS
Бериславська районна центральна бібліотека
Меню сайту

Категорії розділу
Мои статьи [16]
Різне [0]

Керуючі органи

Корисне
  • Перелік відкритих електронних ресурсів України

  • Портал державних послуг

  • Кабінет електронних сервісів


  • Знаменні дати
    Календар свят України. Граматика української мови

    СМС бескоштовно

    Наше опитування
    Оцените мой сайт
    Всего ответов: 149

    Наші гості

    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Головна » Статті » Мои статьи

    Новорайськ

     

    Вперше назва Новорайськ появилася тільки в 1921 році. До цього село називалося Іванівка.
    Хутір Іванівка виник в 1848 році. В 1859 р. тут було 4 будівлі - землянки. Назва походить певно від першого поселенця. Заснований хутір на землях поміщика Сінжаровського. Тоді від вже нараховував 10 чоловіків і 12 жінок. Навкруги був голий степ, цілинний. Тільки згодом почали з'являться клаптики обробленої землі - наділи селян - орендаторів. Догляд за посівами був незначний. Вражаї були мізерні. З цієї причини хутір довгий час був малозаселений.
    У 1888 році було вже 10 дворів, 24 чоловіки  і 23 жінки. Коней - 4, волів - 18, рогатої худоби - 18, свіней - 3.
    В 1896р. було вде 60 жителів.
    До революції в селі лише один чоловік міг писати й читати. Ним був поміщик Сінжаровський. Початкову школу було відкрито в селі в 1924 р., в ній навчалося спочатку 32 учня. Викладання велося українською мовою
    24.12.1923 р Херсонським окружним виконавчим комітетом була дана вказівка Н.Каїрськійс/р про утворення комісїї по ліквідації неграмотності та організації трудової школи.
    14.12.1924р. було призначено вчительку Білоусову М.І. зав. школою. Зав. школою М.І. Білоусова повідомила Райкультвідділ Качкарівського Райвиконкому, що заняття в школі почалися 17.12.1924р.
    На 01.01. 1925р. в школі навчалися 50 учнів
    В 1924 - 1925 роках в Новорайську було відкрито хату - читальню. Відвідували хату - читальню 64 чол.
    Пізнійше, вже в 1950р. було відкрито в селі лікарню, клуб з кінозалом на 250 місць, бібліотеку.
    На теріторії тогочасного Качкарівського району, до якого входив хутір, було дві Івановки. Постало питання про надання населенному пункту іншої назви.
    Старожил Федот Павлович Кондратьєв розповідає: " Це було в 1921 році. Поселенці зійшлися на сходку. Це були люди, яким Радянська влада дала земельні ділянки. Нове життя в порівнянні з минулим було райськис і коли не пам'ятаю хто, запропонував дати селу назву Новорайськ, всі погодились.
    В 1926 році в с. новорайськ було 1848 десятин землі, 82 двори, а в 1928р. кількість господарств становило 93.
    В 1929 р. до м. Берислава з'їхалася молодь - робітники з Москви, Ленінграду, Києва, Одеси та інш. місць.
    Розгорнулася велика боротьба по освоєнню цілинних земель, південних земель.
    Працею цілинників і був створений в 1930 році радгосп " Бериславський" з центральною садибою в м. Берислав.
    На той час новий радгосп мав велику силу і площу - 80 тис.гА. Такий величезний масив землі був невигідним, малопродуктивним для одного господарства.
    В 1934 році на базі радгоспу " Бериславський" організовані нові господарства:
    радгосп ім. Юркіна( "40 років Жовтня") і " Більшовицький наступ.
    Розвитку села стала наперешкоді війна. З перших днів війни радгосп почав евакуацію худоби і техніки на Кубань.
    Керували відправленням господарства і худоби директор радгоспу Володимир Федорович Лисенко і головний агроном Дмитро Прокопович Березовський.
    Тяжким було життя тих, хто залишився в Новорайську під німцями. Зайшли в село загарбники 24 серпня 1941 року. Грабіж, розбій, каторжна робота - ось що відчули на собі селяни.
    Жителька села О.М. Надточій розповіла про загибель Олександра Полтавця.
    " Німці посилали всіх жителів на роботу. Олександр відмовився. Його тяжко побили. Потім ст. поліцай Гусак, козиряючи комендантом Віллером, своїми катіївськими здібностями, прив'язав юнака до бестарки і голопом погнав коня селом. Тіло Сашка билося об землю, заливалося кров'ю. Він ледве дихав, але дихав, коли поліцай скинув хлопця в стару криницю."
    В 1942 році було особливо тяжко. В селі ходив тиф, звалюючи навіть самих здорових. Багато людей вмирало. Комендант Віллер визвав групу військовополонених для того, щоб хоронити померлих.
    Серед прибувших військополонених був лікар - бакинець Абульфас Абульфасович Султанов. Дізнавшись про це, комендант викликав лікаря до себе і наказав: " Лікуй своїх "швайне", фюреру потрібен здоровий раб"
    Ліків і лікарських інструментів не було, але Султанов не розгубився. Знайшовши друзів серед місцевого населення, він за самогон, сало, яйця вимінював ліки у німецького лікаря. Працював і вдень і вночі. Хвороба поступово відступала, а згодом тиф зник у селі. Тоді комендант почав відбирати молодь для відправлення в Немеччину. Наперешкоді встав відважний лікар. Першому ж зустрічному на вулиці юнаку крикнув в обличчя: " І ти ще ходиш? Та в тебе ж перитоніт! Пішли зі мною"
    Ризикуючи своїм життям, лікар відводив в лікарню юнаків та дівчат, клав на операційний стіл - робив анонімні операції, імітуючи апендицит, клав здорових у вільні палати, на яких заздалегідь висіла табличка "ТИФ". Коли місць в лікарні не стало, написи " АХТУНГ", " ТИФ" почали зявлятися на будинках тих, кого комендант намітив відправити до Німеччини. Таким чином, було врятовано від неволі близько 70 юнаків та дівчат.
    Німці дізналися про дії лікаря, та заарештувати його не вдалося. Його попередили друзі, він втік. Близько місяця лікар переховувався у Марини Григорівни Король, а потім пішов назустріч наступаючій Радянській Армії.
    В березні 1944р в Новорайськ зайшли радянські війська. Згодом в село прийшла чутка, що А. Султанов загинув, але життя відкинуло цю несенитницю. Відважний бакинець повернувся з війни в м. Баку. Про його подвиг на своїх сторінках  розповіла газета " Бакинский рабочий" від 10 лютого 1962р.
    Героєм Радянського Союзу вернувся в Новорайськ Тимофій Пирогов. Почесне звання Героя Радянського Союзу посмертно присвоєно колишньому голові радгоспу " Бериславський" Григорію Івановичу Гардеману. Багато односельців повернулися з бойовими нагородами.
    Почалася велика боротьба за відбудову господарства.
    Війна забрала понад 80% довоєнної худоби, але в 1951 р. порівняно з 1940 тваринництво зросло майже вдвоє, зросла продукивність худоби.
    В 1962 році радгосп здав тваринницької продукції понад в 2 рази більше ніж в 1940 р.
    В післявоєнні роки село ніби вдруге народилося.
     У післявоєнні роки очолив дане господарство Володимир Федорович Лисенко, і був його керівником приблизно до 1960 року. За свою працю отримав звання Героя соціалістичної праці. Його послідовниками були Скороход І.С. та Гончаров С.С. У 1967 році директором радгоспу «Бериславський» став Кучер Петро Григорович. Саме завдяки вмілому керівництву цієї людини господарство перетворилось в найбагатший радгосп. Радгосп  «Бериславський» займався вирощуванням різних сільськогосподарських  культур, вирощуванням великої рогатої худоби, а головним заняттям після реалізації курсу партії на спеціалізацію та концентрацію виробництва стало вирощування свиней. Хліб - найкоштовніший скарб для кожного з нас. Він має свій неповторний смак і запах. Та найкраще пахне той хліб, що вирощений власними руками. Напевне такого відчуття не кожному довелося пізнати. А ось трудівники радгоспу «Бериславський» з гордістю можуть сказати, що вони причетні до вирощування хліба. Тільки-но ожив степ, тут і настає найвідповідальніший період для хлібороба. Скрізь в полі відчувається напруження - йде культивація парів, боронування озимих, підживлення їх, сівба ранніх зернових. По-ударному працював по догляду за просапними Станіслав Григорович Матвєєв з відділку №2. За зміну він культивував по 20-25 гектарів при нормі 15га. Кращими трактористами на зрошувальних землях відділку №4 були Пилипчук Павло Іванович, Курчинський Василь Андрійович. За невтомну працю Курчинського В. А. було нагороджено Орденом Червоного Прапора. Швидко,в стислі строки, поки волога тримається   у зерхніх шарах ґрунту, хлібороби проводять сівбу зернових. Серед кращих був тракторист Михайло Несторович Панюков. Знову й знову виводив СК-4 в поле Степан Семенович Богерук. Не сиділось ветеранові в напружений період. На досвідченого хлібороба рівнялися всі жниварі господарства. У радгоспі «Бериславський» його знають як досвідченого тракториста, передовика виробництва. Соловйов Арсеній Степанович охоче ділився набутим досвідом роботи з тими, хто вперше сідав за кермо трактора. Він - кавалер Ордена Леніна. Звичайно, саме на комбайнерів покладалася велика відповідальність за збір вирощеного врожаю. Передовими комбайнерами радгоспу були Подлегаєв Василь Павлович,Тимофєєв Михайло Павлович, Гураш Володимир Миколайович, Павловський Леонід Володимирович, Файзулін Габдульнор Габдульнорович. За високі успіхи у збиранні врожаю Подлегаєва В.П. було нагороджено орденами Леніна та Трудового Червоного Прапора. До речі, він був представником славної династії комбайнерів Новорайська. Його батько Павло Павлович , а згодом і син Микола,  були також комбайнерами.
    Коли жнива в розпалі, тільки встигай вивантажувати золотаве зерно. Звичайно, мова йде про працівників авто гаража. Кращими водіями можна назвати Кравченка Михайла Григоровича, Рожка Володимира Тимофійовича, а також славні династії водіїв Левицьких, Корнієнків Гната Романовича, Миколи та Петра Семеновича, Володимира Петровича, Сергія та Віктора Миколайовича; та Черепів Андрія Тимофійовича, Василя та Володимира Андрійовича.
    Спорилася робота в центральній ремонтній майстерні. Якщо дбаєш про техніку - дбаєш про врожай. В числі кращих знавців техніки був Микола Олексійович Сковородка. Іван Дармосюк разом з іншими слюсарями ремонтниками ЦРМ готували техніку до весняно-польових робіт сумлінно, щоб не підвела хліборобів у гарячу пору. Прекрасним спеціалістом по ремонту двигунів і помп був Григорій Петрович Орищук. Поспішав ремонтник вчасно підготувати техніку, адже весна затребує. Тому будь-яке завдання виконувалося вчасно і якісно. Зразу після повернення з лав Радянської Армії Василь Федюшкін пішов працювати токарем у центральну ремонтну майстерню. Серед кращих ремонтників сільськогосподарської техніки було свого часу відзначено Мусевича Володимира Тимофійовича. Слюсарем по ремонту електрообладнання в ЦРМ працював Боженко Дмитро Артемович .. своєю довгорічною працею, чуйним ставленням до товаришів, він повагу в колективі.
    Трудівники молочно-тваринних ферм радгоспу „Бериславський" були в районі ініціаторами проведення соціалістичних змагань по збільшенню виробництва молока, поліпшенню його якості. У числі кращих доярок у радгоспі називали: Оксану Федорівну Осипенко, Євгенію Андріївну Чміль, Надію Андріївну Булковську, Ксенію Юхимівну Горбачову, Катерину Сергіївну Галету, Мотрю Василівну Лоханську та багато інших невтомних трудівниць. І не даремно, вони дотримувались належних санітарно-гігієнічних вимог при догляді за тваринами, при доїнні молока. Колектив дійничого гурту відділку №2 радгоспу „Бериславський" завжди добивався високих показників по надоях молока. Худоба була завжди вчасно нагодована, а в базах чисто. Це завдяки вмілій організації бригадира Володимира Трохимовича Шатайла. Держава відзначала своїх трудівників.Орденом Трудового Червоного Прапора була нагороджена доярка Мотря Василівна Лоханська. Орден слави III ступеня у Катерини Сергіївни Галети, орденом „Знак Пошани" нагородили Надію Андріївну Булковську, медаллю трудової відзнаки нагородили вмілого керівника -бригадира В.Г.Шатайла.
    Радгосп „Бериславський" - один з кращих господарств району, не раз виходив переможцем в соціалістичному змаганні. Багатий він на добрих людей, яку кували   міць і славу радгоспу. Далеко за межами району сягнула слава про радгосп „Бериславський" та село Новорайськ. Звідусіль приїжджали сюди робочі делегації аби навчитися у новорайців господарювати. Найбільший комплекс, де одночасно утримувалося 50 тисяч тварин.
    Вабив погляд і соціально- культурний центр. І не лише його архітектура: на фоні степу ця будова постає міражем -наскільки вражає своїм вишуканим парком, блиском вітрин. Не поступаються враженням і внутрішні приміщення. Зайшовши туди в людини виникає потреба не тільки зняти з себе забруднений робочий одяг: настільки там чисто - але і тягар втоми, неприємностей, клопіт буднів. А хто «потрапляв» до рук працівників профілакторію В.М. Тессіо, С.М. Омельянюк, Л.І.Безлюдової, Ю.Я.Туронович, казали, забували і про -свої болячки.
    Особливо після масажу, грязевих ван, а затим кімнати психологічного розвантаження . Десятки трудівників села щодня могли  оздоровитись у профілакторію. Багато сил і енергії віддав становленню і трудового колективу, і такого центру колишній начальник комплексу заступник генерального директора обласного об'єднання Б.П Тессіо. Потім його справу продовжив В.С.Кравчук. Успішно  працювали  на тваринницькому комплексі радгоспу «Бериславський» ланки по відгодівлі свиней в складі Івана Даниловича Горлянського та Миколи Васильовича Павлика. Вони доглядали за 1 901 головою свиней і одержували за місяць від кожної 507 грамів середньодобової прибавки в вазі. Микола Павлович Коваль також працював трактористом на свиновідгодівельному комплексі. Він доставляв корм в бригаду, і в тому , що середньодобові прирости ваги становили майже півкілограма є частка заслуги й М.П. Коваля Держава відзначила трудові досягнення М.П.Коваля, нагородивши медаллю „За трудову доблесть". Серед кращих операторів свиновідгодівельного комплексу можна назвати: Ребенок Г.К., Білоножко В.М., Сисак Г.Ф., Недух Н.В., Кузнєцова В.В., Журба Г.С., Павлюк Н.В., Скрипак І.В., Чернюк Н.М., Павлюк М.В. та багато інших. Держава відзначила кращих працівників племферми : Р.А.Горбенко нагороджена медаллю «За трудову доблесть», орденом «Жовтневої революції» нагородили Горбенка Д.М., Орден Леніна засяяв на грудях Карої Л.О. А далі пропонуємо короткі автобіографічні дані деяких кращих працівників радгоспу «Бериславський».
    Майже століття назад до Новорайську в радгосп „Бериславський" прибули три брати: Тессіо Арсеній, Олександр і Павло, Сильні , до всього беручкі - вони швидко завоювали повагу серед людей. Арсеній працював слюсарем майстерні, Олександр -токарем , а Павло - шофером . У весняну посівну, за жнив'яну пору не знали брати спокою. І хоча не має вже серед живих цих прекрасних людей - династія Тессіо не припинилася .На зміну своїм батькам прийшли діти. Значний внесок у розвиток радгоспу „Бериславський" зробив син Павла Івановича Болеслав Павлович. Тессіо   Болеслав  Павлович народився в 1932 році в селі Новорайськ. В роки війни юний Болеслав працював з татком біля станка в майстерні радгоспу „Бериславський" . Багато корисного навчився хлопчина . Минав час і він сам вже міг виточувати деякі деталі до тракторів і комбайнів. Змалку любив працю в сільському господарстві. Настав час і юний хлопчина пішов служити до лав Радянської Армії. Після дострокової служби в армії, Болеслав повернувся в своє рідне село. Невдовзі став
    працювати секретарем партійної організації. Ось тоді партійна організація і направила у тваринництво молодого комуніста. Бракувало знань та Болеслав був наполегливим: він вступає на заочний відділ сільськогосподарського інституту і успішно закінчує його. З часом Болеславу Павловичу запропонували стати керуючим відділком №2. Це були десь 70-і роки . Працюючи керуючим відділку , він показав себе гарним спеціалістом .
    В 73-74 роки в радгоспі „Бериславський" закінчувалось будівництво свиновідгодівельного комплексу на 55 тисяч голів свиней. Йому запропонували посаду керівником цього комплексу Щороку господарство здавало до 5 тисяч тонн м'яса. За досягнення і гарні показники завідуючий комплексом Тессіо Болеслав Павлович неодноразово нагороджувався. За його неспокій та сумнівну працю нагородила Вітчизна вченого зоотехніка медаллю „За трудову доблесть" та орденом Трудового Червоного Прапору в 1976 році .
    А в 1988 році  також отримав нагороду - Орден Жовтневої Революції . Хороша династія Тессіо . Справді селянська, хліборобська. І Болеслав Павлович - один із яскравих її представників. Всього себе віддавав улюбленій справі. Нині Болеслав Павлович знаходиться на заслуженому відпочинку. Його життя - приклад для інших.

     

    Спогади односельчан1

    Спогади односельчан2

    ЛІТОПИС СЕЛА НОВОРАЙСЬК
    Категорія: Мои статьи | Додав: Марго (04.04.2011)
    Переглядів: 760 | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Вхід на сайт

    Пошук

    Обери мову сайту

    Годинник

    Калькулятор

    Різне
  • Поиск в Yandex

  • Поиск в Google

  • Поиск в Yahoo

  • Поиск в Rambler

  • Проверка файла на вирусы


  • Читаємо разом
  • Безкоштовні підручники

  • 20 книг, які батьки повинні прочитати дітям

  • 20 книг, що змінюють життя

  • 100 книг, які варто прочитати

  • 100 книг, які варто прочитати


  • Розваги
  • 15 унікальних сайтів

  • 10 сайтів для пошуку музики

  • 20 сайтів для відпочинку

  • 100 кращих пісень України

  • Український патриотично – музичний портал

  • Українські мультики онлайн


  • Друзі сайту
  • Create a Free Website
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store


  • Copyright MyCorp © 2017Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz